НЕ ВОНА…

Не  вона,  не  вона  -  Надія...
На  котру  Україна  молилась,-
Просто  жінка  чи,  може,-  повія,
Яка  знову  так  легко  купилась.

Не  вона,  не  вона  -  Надія...
Думай,  люде,  кого  вибирати,
Думай,брате,  чи  сповниться  мрія,..
Щоби  знов  не  кидали  за  грати.

Не  надія  вона,  не  надія,-
А  лиш  ширма  твого  супостата,
Усі  сумніви  миттю  розвіє,
Як  у  руки  даси  автомата...

А  тоді  вже  не  "чухайся",  брате,
Не  клени  свою  долю  гіреньку...
Будеш  "братом"  свого  супостата.
Втратиш  волю,  нехай  і  маленьку...

Не  купляйся  вже  більше  на  слово.
Воно  -  перше,  останнє  -  не  те...
Нам  не  можна  вже  більше  "знову".
Бо  те  "знову"  у  рабство  веде  !

Поскидайте  вже  сіно-солому,
Що  чіпляли  як  зілля  святе,
Час  вклонитися  роду  святому,
Що  в  віки  України  веде  !

Не  купляйся,  вкраїнцю,  на  слово,
Воно  лізе,  як  міль,  із  щілин,
Нам  не  треба  вже  більше  "знову",-
Час  пливти  !  Годі  з  нас  вже  мілин...

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716428
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 05.02.2017
автор: Надія Карплюк-Залєсова