***

Розбивається  дощ  об  асфальт  
Гине  воїн.  Колишній  солдат
І  вже  сонце  не  вийде  з-за  хмар
Був  смертельним  братерський  удар
Вже  не  раді  ми,  навіть  весні
Розучилися  жити  усі
Ось  той  брат.  Інший  ворог  чи  друг
Десь  зникає  в  серцях  волі  дух
І  природа  вмирає  з  нудьги
Світ  не  той,  ми  не  ті.  Всі  чужі
Ми  вже  захід  і  схід  –  не  країна
Ми  не  славний  вже  рід,  а  руїна
Помираєм  повільно  і  тихо
Рік  тому  ще  хотіли  жить  дико
Всі  хапались  за  нитку  надії
А  та  рвалась,  хапались  за  мрії
Все  минає  так  непомітно
Непомітно  прощаємось  з  рідним  
І  життя  якесь  вже  трагічне
Мабуть,  дійсно  ніщо  тут  не  вічне.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716383
Рубрика: Воєнна лірика
дата надходження 05.02.2017
автор: Jools_Ser