Мовчи, мовчи поки літанія співає
Виноградним натхненням пісню вітальну
Сховавши у потяг майбутнього тайну
Спрагу вічних доріг яка нас лякає
Коронами місяця впавшого в коруси рік
На мостах всесвітнього плаю змін
Там де ми тримаємо вечірні повіки
Сховані часом буяння в торний полин…
Це вона скида нові шати на груди
Медальйоном сріблиться в гарячих долонях
Мить віртуального снива нас остуде
Малюнком ранку прохання в надвіконні
В резах визнання зойку чи літування
Печаль покинутих лук в косах уяви
Мовчи поки трепетно полоще бажання
Вірш в суперечці тоне крилами заграви
Нотний стан почуття в графіті початку
Легкість рук при обіймах світів і планет
Розчерк перших поривів стерших нотатки
Райдужних барв створивши водопійнний скет…
Чорної осені в зливах холодних доріг
В одержимість словес пісенної тяги тіней
Білої відстані тремтіння палаючих ніг
Богопільності хмар розфарбованих в іней
Біжутерії оксамитових риз в окойомі надії
Хмільної кераміки сільського обійстя сфери
Гратуаром прохання на синім папері
Золотистого спомину зір розгорнутого сувія…
На крилах лелечих співучої тоги щастя
Копитня крилатого дива вселенської масті
Мовчи, мовчи по брамі вуст незримого каяття
Щем переваг шипшинових ран в просторі оази
Довірливих ніг бджолиного раю реючих емпазом
Мелодії поневіряння жовтневої форми епіру лиття
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716293
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.02.2017
автор: Дельфін