Самотня ніч і напади безсоння,
Капіжить дощ, ліниво й монотонно,
І холод заповзає в міжвіконня,
в обійми забирає безборонно…
Примара-сон до ранку колобродить,
І вітер стогне стоголосим співом,
Щодня якісь сюрпризи від погоди -
Свідомість люттю повниться і гнівом…
Тремтить від свічки тінь, немов стеблинка,
І згодом вогник зовсім завмирає,
І котиться по свічці вниз сльозинка,
А я нарешті міцно засинаю…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716288
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.02.2017
автор: ОЛЬГА ШНУРЕНКО