Подув вітрюга із яруги,
Чеснув широким гребінцем.
На греблі верби дві подруги
Шепочуть щось собі тихцем.
На плесо місячна доріжка,
Лягла від берега у даль.
Сипнули з неба зорі трішки
На землю сяючий кришталь.
Та ось вже чути ранку гомін.
Роса у полі аж дзвенить.
Пливе рікою тихо човен,
Щоб не сполохать оцю мить...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716280
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.02.2017
автор: Totoha