Людина, що вірить у Бога,
І дивиться часто увись,
Шукає життєву дорогу,
Яка знадобиться колись.
Не знає, що жде попереду,
З думками на ти лиш тепер,
Чи буде надалі розрада,
Ще скільки невидимих сфер…
А шлях перетоптують коні,
Галопом несуться удаль.
І зріють літа на осонні,
Синіє життя вертикаль.
Якісь невідомі сигнали,
Шле небо її із небес.
Чи роки ті коні загнали,
Чи доля зажала у прес…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716200
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 04.02.2017
автор: Віталій Назарук