Я ніколо не хотів багато.
Лиш би хлібця трішки на столі,
Лиш би деколи, не часто свята
І в душі – невтомні солов”ї.
Я ніколи не хотів без міри
Почестей, примарливих корон.
Лиш би в серці не стихали ліри,
Не згасав душі палкий вогонь.
Я ніколи не хотів розбрату,
Цінність особистості в труді,
Лиш би ти не пнувся в старші браття,
Рівність признавав в собі й мені.
Я не мріяв про високі далі,
В ранці жезла маршала не ніс.
Лиш би в людях було менше сталі,
Світ добром і благістю проріс.
Я не вірив в Господа і Бога.
І тепер кляну себе за те.
Віднайшов до Храму я дорогу,
Що до щастя й спокою веде.
1993
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716189
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 04.02.2017
автор: Юрій Прозрівший