Я полину за смутком твоїм материнським,
Я сповину його в білу шаль...
Та тогоне знайду найціннішого слова,
Що розрадить тебе... Мені жаль...
За що Бог відвернувся від нас і не чує ?
Чому соколи наші у небо ідуть ?
Чом біда із косою і днює , й ночує ?
Поясніть мені вищого суть...
Чом збідована птаха до вікон прилипла,
Б"ється в кров у холодне, зимове вікно,
Лем не бачить створіння співуче пташине,
Що політ обривається в скло ?
Я полину за смутком твоїм материнським,
Заховаю у безвість його чорнооку печаль,
І допоки мене, я молитиму кари святої
Тим, хто в серці твоїм поселив найжорстокіший жаль...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716146
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 03.02.2017
автор: Надія Карплюк-Залєсова