Веселка барвиста – весела, весела,
Як усмішка в мами щодня.
- Веселко, веселко, чому ти весела?
- Бо сонцю веселки рідня!
Я барви веселі у світла збирала,
Що сонечко лагідно ллє
Ясних кольорів є у нього немало
І в мене ці барви всі є.
Червоно-оранжево-жовто яснію –
Це трійко гарячих тонів,
А потім зеленому щиро радію,
Бо він же потрібний усім.
А далі – блакитний, як небо і мрії,
Землі ж так пасує блакить!
Бо в Космосі темнім в любові й надії
Блакитно планета летить.
І синій також сумувати не вміє –
Уся я весела така.
Так море бескрайнє привітно синіє
І мило синіє ріка.
А ще фіолетовий колір я маю,
Його ти зустрінеш в казках,
Що в хмарках вечірніх завжди спочивають
Й до нас прилітають у снах.
Така ось веселка – барвиста, весела,
І радість дарує усім.
А хто ще сумний – розчиняйте оселі
І кличте її у свій дім!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716129
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 03.02.2017
автор: Уляна Стринжа