Утоплена, у розбраті й пітьмі,
Знесилена, в одвічному чеканні
Того, коли нарешті добрі дні
Прийдуть до неї і тоді востаннє,
Уже не вбивши, постріл прогримить
І не від горя ні, а лиш від щастя,
На руку, що схвильовано тремтить,
Паде сльоза не жалісного плачу,
Повз усмішку змарнілих матерів,
Крізь смутку незабутого остатки…
Утоплена… Знесилена… В пітьмі…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716113
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.02.2017
автор: П.БЕРЕЗЕНЬ