Кожен хоче кут, щоб притулитись.
Кожен хоче родичів, дітей.
І немає віку, щоб змиритись:
Пошук цей між планів та ідей.
Кожен хоче кутик, щоб тулитись.
Кожен мріє про свою гору,
Щоб під нею нишком помолитись,
І скидати тонни тягару.
Кожен хоче кут, щоб притулитись.
Тільки кут, оце лише й всього.
Навіть світ ще здатен розвалитись,
Тільки не цей кут, всього мого.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716108
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 03.02.2017
автор: Андрій Конопко