Лоскоче потилицю подих гарячий
І по хребцях хтось проводить пером,
Але повертаюсь - нікого не бачу,
Це так зі мною грається кров.
Це так зі мною грається розум,
Поки зі мною немає тебе,
Важко мені існувати у прозі,
До неіснуючих рима зове.
Кличе вона заціловувать шрами,
Постіль зім`яти, як свіжий папір,
Під час спокус мудрі йдуть у ашрами,
А я і не бог, а тоді, може, звір ?
Але скоріш я звичайна людина,
Трохи самотня, трохи сумна,
Тулиться мрія безбожно до спини,
Лиш повертаюсь - ховає стіна.
Кімнати порожні породжують мавок
Вони мене п`ють, наче добре вино,
Справжня, прийди та ізбав від лукавих,
А то ненароком я вийду в вікно.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716039
Рубрика: Езотерична лірика
дата надходження 03.02.2017
автор: Віталій Стецула