Вже дряхле тіло, сиві коси.
В очах застигла каламуть.
Щербатий рот у Бога просить
Скоріш завершить земну путь.
Зрадлива пам"ять не підкаже
Того, що вчора відбулось.
Що за життя настало враже?
Лиш горе в серці запеклось.
Високі перса вже зів"яли,
І стан дівочий похиливсь,
Та думка верне в юність далі
І себе бачить,як колись.
Колись були тугії коси
І стан дівочий; як в оси.
І юність бігла у покоси,
Щоб милий спив з очей краси,
В жазі горіло спрагле тіло,
І серце билось у висках...
Та все минуло, відлетіло,
Зів"яла й юність у роках.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716021
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.02.2017
автор: Totoha