Чи великий мій гріх
не знаю, адже тільки
у мріях своїх тебе купаю.
Пішла надія, натякаючи
на щастя, полонить
самотність пристрастю.
Але, я не дозволю
собі більше плакати,
не стану розводити
цю сльоту.
Не хочу любові,
як милостині,
хочу це щастя "дарма"
воістину.
Незайве зробити
інвентаризацію Життя,
проллється світло на багато що,
у боротьбі з честолюбієм убогим.
Хочеться відшукати "золоту середину"
і нічого не робити наполовину.
Я рада, що з духовної точки зору
багата, руки опустилися під тягарем
знегод, але вірю, що знову
знайду сили випрямитися.
Життя цього заслужило.
Не підлягаю "вербуванню прибічників",
я зі своїми поглядами на Життя,
у мене є своє розуміння
земне, і воно не суперечить
Космічній Вселенській Волі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715998
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.02.2017
автор: Svitlana_Belyakova