Я на собі не відаю журби,
Літа мої позолотила осінь.
Іду усміхнена й простоволоса,
Під захистом калини і верби.
Летять назустріч золоті листки,
Налиті сонцем, скупані дощами.
Схопивши три, сміюся до безтями.
Щаслива жінка, що мені роки!
Таке блаженство в душу залягло,
Аж серденько вискакує на волю.
Спасибі, Боже, за років добро,
Люблю цей світ, сотворений тобою!
Люблю людей, бо ти казав: «Любіть!»
Виспівують осінні колорити.
Нехай Господь усіх благословить,
Щоби в любові кожному прожити.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715985
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.02.2017
автор: ГАЛИНА КОРИЗМА