Схід був червоний, мов налитий кров’ю,
Такого сонця зроду не було.
А поруч хмари кроплені журбою,
Її здавалось небо одягло…
А потім додали новини смутку,
Авдіївка палає у вогні…
Лежить боєць, йому пробило куртку,
У змішанім снарядами багні.
Це хлопці кров’ю малювали ранок,
Вони були уже на небесах.
Кров’ю, без пензля, залили світанок,
Червоні хмари йшли на парусах.
А хлопці навіть з неба воювали,
Ховали побратимів від вогню.
Що у бою тоді на смерть стояли,
Від куль ворожих ставили броню.
Велике Вам спасибі, любі діти!
Людей в країні розпирає жаль…
Що Ви вже встигли в вирій відлетіти,
Та не пройшов нехрещений москаль.
Згадаємо не раз Вас поіменно
І будемо молитись у церквах.
А синьо-жовте бойове знамено,
Ми понесемо, наш обравши шлях.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715973
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 03.02.2017
автор: Віталій Назарук