Ой, у полі верба
під снігом хилилась,
чому, дівчинонько,
чому зажурилась?
Журилась дівчина
зранку і звечора,
бо в неї з миленьким
не було розмови.
А милий у війську
біля краю поля,
там йому служити,
де ростуть тополі.
А милий у герці
бува з ворогами,
та чи повернеться
до дівчини й мами?
А чи повернеться
він і до сестрички,
батька, та ще брата
в село біля річки?
Гаряче у полі
надто вже буває,
хоч зима надворі люта
іще не вщухає.
Захищає милий
землицю рідненьку,
де його чекає
дівчина миленька.
Ще його чекає
всенькая родина,
бо він захищає
з нею Україну!
2.02.2017.
Фотографія із інтернету.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715947
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.02.2017
автор: Светлана Борщ