Ні, ні! Не може буть! Не правда,
що світ гнилий, що світ ось-ось помре!
Він вже давненько дихає на ладан,
але ж існує все іще, живе.
Стрічає сонцем синій-синій ранок
і проводжає ночі розсипом зірок,
в безмежності усім знаходить пару,
невчасно може й на короткий строк...
Своєю чергою усе пливе, клекоче,
хлюпочуть через вінця почуття.
Цей світ живий і жити ще він хоче!
Чи заслуговуємо ми на це життя!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715859
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 02.02.2017
автор: Meggi