Ти з квітами стояла на пероні,
Легенький вітер ніжно дув в лице.
Темне волосся , трішки очі сонні,
Ти мружилась, мов гралась з промінцем…
Прийшов останній потяг до обіду,
На лавці хліб доїли горобці,
Від потягів не залишилось сліду,
А ти тримала квіти у руці.
Горіла у очах твоїх надія,
Та не збулася мрія, хоч була…
Розбурхалася в голові стихія,
Думки шуміли – ділись десь слова.
Лиш погляд залітав кудись за обрій,
Ти заридала, наче це був сон.
Гудок почула, як сигнал недобрий
І впали квіти мокрі на перон…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715805
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.02.2017
автор: Віталій Назарук