Твій подих наче жар, як полум’я із ватри,
Що спалює мене, усю мене дотла…
Повітря, аж кипить, воно багато варте,
Твій подих я завжди у серці берегла.
Я з подихом твоїм не йду до сну ніколи,
Його я чую скрізь, коли тебе нема.
Він пахне, як роса зі смаком матіоли,
Як іній на гілках, коли цвіте зима.
Життя біжить у нас із подихом єдиним,
Тебе відчула я, а ти мене відчув…
Лишилось зберегти нам вірність лебедину
І щоб в кінці життя єдиний подих був.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715804
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.02.2017
автор: Віталій Назарук