[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=B-hSNHprgyE[/youtube]
Синичка задивилась у вікно.
Не тішить її теж похмурий ранок.
Повільно сніг притрушує зерно...
Чому ж це ще незайманий сніданок?
Про що це ти задумалась, маленька?
І що тебе цим ранком так гнітить?
Невже, болить твоє мале серденько?
Синичка нашорошилась й мовчить..
Так хочу розгадати цю загадку,
Струсити сніг із пір"ячка й зігріть.
Ввійти в довіру і прокласти кладку,
Пройти по ній, тебе щоб зрозуміть.
Зненацька зграя десь взялась пташина.
Сполохав тишу гвалт і цей приліт.
І синя пташка зникла, як хмарина...
А я усмішку дарувала вслід...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715667
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.02.2017
автор: Н-А-Д-І-Я