…Речі, що видаються нам сталими, визнаними, звичними, не одразу набули такого статусу. Землю довго вважали пласкою (дехто й досі вважає). Сонце, гадали, обертається довкола Землі (важко не вірити власним очам, але декому загрожувала смерть за доведення зворотного). Подібні речі трапляються і в музичному світі, і митцям доводиться наполягати на своєму, сперечатися, навіть боротися, аж доки час і успіх не розставлять усі крапки над «ї» та іншими важливими літерами.
1731 року французький письменник Прево видав роман «Манон Леско». Це love story з динамічним сюжетом і трагічним, зрозуміло, фіналом. Все відбувається у Франції. Дівчину-красуню Манон батьки у супроводі її рідного брата відправляють в монастир. Дорогою туди вона зустрічає хлопця на ім’я Де Гріє, в якого безтямно закохується. Водночас пристрасть до дівчини спалахує в якомусь заможному дідугані – і старий розпусник вирішує викрасти Манон, але доля над ним посміялася: Манон тікає в екіпажі, винайнятому дідом, з Де Гріє. Однак доля – тітка примхлива: коханці зазнають такої скрути, потрапляють в такі злидні, що Манон не витримує та піддається тиску брата: вона стає утриманкою того самого хтивого старого. Та коханий знаходить Манон, а старий знаходить їх обох: він кличе солдатів, Манон заарештовують під зловтішні волання діда: «Королеву за волею грошей миттєво виставити можна розпусницею та шахрайкою».
Манон засуджують до заслання в американські колонії. Де Гріє намагається влаштувати їй втечу – план провалюється. Тоді він вмовляє капітана судна з арештантами взяти його на борт, і разом з Манон вирушає в дику американську пустелю. Однак доля й надалі випробує пару: син керівника колонії намагається зґвалтувати Манон, Де Гріє вбиває зловмисника, і коханці тікають у дичавину – голодні, спраглі, вони йдуть пустелею, доки Манон не падає без сил. Вона вмирає на руках коханого, її останні слова: «Провину мою спокутує час, ніхто не згадає моїх злочинів, а кохання моє житиме вічно».
Трапилося так, що за мотивами книги Прево було створено аж три опери: Обер написав свою 1856 року, Масне – 1884-го, а Джакомо Пучіні взявся за власну версію 1890-го та працював над нею три роки. Видавець Пуччіні заперечував: мовляв, вже є опера про Манон від Масне (про Обера ані композитор, ані видавець, кажуть, не чули). Та Пучіні наполіг: «Масне розповів цю історію як француз, з пудрою та солодкими мелодійками, а я розкажу як італієць: з відчайдушною пристрастю!»
І таки написав, і таки ствердився у власній думці та очах публіки: «Манон Леско» - третя опера Пучіні та його перший гучний успіх, і загалом – дорога для нього річ: як він сам казав, «Манон – моє перше кохання».
Ось такий був шлях до прем’єри, що відбулася саме цього дня, 1 лютого, але 124 роки тому – у 1893 році, в Туріні.
Згодом опера завоювала любов публіки всього світу, виконувалася на всіх престижних сценах, а в постановках 1907 року в Метрополітен-опера в Нью-Йорку партію Де Гріє виконав сам Енріко Карузо.
Мимоволі чи ні, але дещо з "Манон Леско" прослухав чи не увесь світ: тема блокбастеру всіх часів і народів "Зоряні війні" разюче "нагадує" інтермеццо цієї опери, відрізняючись на якісь там 1-2 ноти:
[youtube]https://youtu.be/PqZITVPIq2w[/youtube]
Загалом Пучіні донині тримає позицію в трійці композиторів, чиї опери найчастіше виконуються, поступаючись тільки земляку Верді та Моцарту. «Манон Леско» і нині ставлять в театрах світу, хоча й не так часто, як інші творі Пучіні: так, в сезоні 2015/2016 вона пролунала сценами світу 367 разів Для порівняння: найчастіше виконувана опера – «Травіата» Верді - потрапляла на сцену 4190 разів, найзапитаніша опера Пучіні «Богема» - 3131. До речі, прем’єра «Богеми» також відбулася 1 лютого, але 1896 року.
Згадаємо, що "Манон" – перше кохання композитора, а кохання, яка казала Манон, житиме вічно. Послухаємо й собі арію Donna Non Vidi Mai у виконання самого Лучано Павароті. На одному з виступів Павароті, де була присутня принцеса Діана, співак звернувся до публіки зі словами: «Я буду співати арію італійською, англійською це значить наступне: «Я ніколи не зустрічав жінки, подібній оцій», і з вашого дозволу я присвячую цю арію принцесі Діані»
[youtube]https://youtu.be/TJgrHQGjvzc[/youtube]
01/02/2017
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715650
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.02.2017
автор: Максим Тарасівський