З"їдає заздрість, як хробак
І точить, як сухоти.
Осліп від позолоти
Сусід, - зажерливий жебрак.
Куди не гляне - осяйне! -
В дірявій бочці днище.
А що там протяг свище,
Те розум заздрого мине.
Ні не мине, пройде наскрізь,
Бо надто куций розум.
З Чумацького Узвозу
Скотився зіркою униз
І впав...лежить, а тут - межа.
Прокльони, здивування -
Хто загадав бажання? -
Чиясь недоленька чужа.
Чужий мідяк он закотивсь,
Ржавіє за межею?..
І вже, укритий лжею,
Повзе, таки чолом забивсь.
Повзе, а стежка в реп"яхах...
Рвуть колючки криваві.
Замріяний, у славі -
Тріщить давно зотлілий дах.
Шукає, що не так лежить
Чуже, а тут - собака, -
Злякався неборака.
Мораль: собаку прив"яжіть.
31.01.2017
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715548
Рубрика:
дата надходження 31.01.2017
автор: Ліна Ланська