Залізна леді з келихом червоного вина
Безжально топить почуттів своїх знемогу.
В її душі триває ще війна
Знайома всім: між почуттями й розумом.
Залізна леді знак не подає,
Що всередині все кричить «Рятуйте».
Залізна леді так розкішно йде…
Бува без жалю топчеться по душах.
Їй не страшні ні вітер, ні морози,
Ні лютий погляд власних почуттів.
Вона не звикла слухати прогнози
Ні друзів, ні заклятих ворогів.
У леді дар – це вигляд той залізний.
Від нього завмираєш на віки.
Комусь здаються її очі грізними,
А хтось від погляду пробачить всі гріхи.
Та все ж ця леді ніжна та тендітна,
Хоч образ її покриває сталь.
Залізна леді щастя свого гідна
Вже навчена життям, з душею, мов кришталь.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715544
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 31.01.2017
автор: Jools_Ser