Зима скидала білі крила
На ліс, на поле, степ і гай.
Хурделиця, мов вовк, завила,
Кричала вітру: «Постривай!»
А той крутився, як від сказу,
Пісок жбурляв у темну ніч.
Зими не слухався наказу,
Летів шалено навсібіч.
І сипав, сипав кучугури
Холодні, білі і пухкі.
Творив приманливі фігури,
Мов скульптор, з легкої руки.
Зайшов у місто і спинився,
Шапки надів на ліхтарі.
Сніжинками, як дим, курився
Й відбитком лишився на склі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715539
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 31.01.2017
автор: Східний