В хату й душу ген смерть загляда.
Вже біда досягає кипіння.
Знову путінська суне орда,
випробовує зброю й терпіння.
Цей новітній гібридний фашизм,
ця прадавня москальська зараза.
Деградує, шаліє рашизм –
агонічна у нього вже фаза!
Розходився кремлівський кайло,
безупинно чимдуж смерті сіє.
Зупинити над прірвою зло
має світ – загнуздати Росію.
Кремль імперський на світ накида
хижі інформаційні тенета.
Вже всесвітньою стала біда,
в небезпеці вся наша планета.
Нині цивілізований світ
на межі.
Чи й спасатися пізно?
Та невже ж закодовані всі?!
Кнопка ядерна міститься – в біса!
Психопат-параноїк, ізгой
світову шантажує спільноту.
І ніщо не спиняє його –
ані смерті, ні санкції й ноти.
Придністров’я, Чечня, Крим, Донбас.
Вже у Сирію куций приперся.
Швидше б Господу Путлєр попавсь,
карлик-нелюд, імперський наперсник.
Як же всім досадив "Руській мір"!
Ще в диму будуть чадіти внуки.
Суть Кремля білий світ зрозумів.
Це його хиже дітище – "Буки"…
Понад світом – імперії тінь,
вся Росія – в тумані-омані.
І керує нещадно відтіль
феесбешник – диявол гуманний.
Збитий ним – малайзійський літак
і еліта понищена Польщі…
Лиш розсудить Всевишній відтак,
хоч і йди до Кирила на прощу.
Не додасть піп московський ума,
бо і він – такий самий агресор.
Як же плаче й по ньому тюрма!
І святим він повік не воскресне.
А молитвою й зброєю нас
не поставити вже на коліна.
І розплати прийшов уже час –
воскресає народ України!
Звісно ж, Путіну люд не простить,
не відверне він їхню увагу.
Божу пильність тиран не приспить –
при житті йому світить Гаага.
Проімперська сталева дуга
ледь не всю огинає Європу.
Запирає моря бандюган –
прогресує імперська хвороба.
І групуються стада заблуд,
тьма зомбованих головорізів.
Території мітять чимдуж –
сіру зону контролю Росії.
Знову звір замасковує грим –
вартовий світового порядку.
Чи не став уже ядерним Крим?
Адже цілять рашисти в десятку.
А риторика мінських угод –
мертва.
Ворогу марно стелитись.
У Європи – води повен рот.
НАТО – довго ти будеш телитись?
Ескалація знову гряде.
Умовляти загарбників – марне.
Світ у прірву диявол веде.
Чи зупинимо зло планетарне?
Чи впаде божа кара на Кремль,
на імперську зомбовану масу.
Врешті раших фашистів попрем,
й перетвориться в прах плем’я враже.
Прийде час – порадіємо ми,
бо скінчиться ця "путлєріада".
Може, вийде й Росія з пітьми,
і нарешті возвиситься правда!
Українці, у світ понесіть
світлу пам’ять гіркущої правди.
Хай завжди будуть мир, хліб і сіль,
та ніколи – чужинської влади!
Жовтень, 2015
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715534
Рубрика: Сюжетні, драматургічні вірші
дата надходження 31.01.2017
автор: Олександр ПЕЧОРА