Святкуй! Ти переміг! Твоя взяла!
Я видихлась...не залишилось сили,
щоб вписувать тебе щодень курсивом
у кожну зморшку власного чола.
Я склала руки і смакую втому...
Чомусь така солодка, ніби мед.
І руни золоті прадавніх Вед
розставили на місце крапки й коми.
Так бути не повинно. Я здаюсь.
І повертаю дотики до серця.
Ти вже не той. Ти скам'янів. Зачерствів.
Іди...А я за тебе помолюсь.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715523
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.01.2017
автор: Meggi