Учора п’ять, сьогодні сім…
Для українців наче грім.
АТО розказує гебрей,
А ми хоронимо дітей.
Нема жалоби, де свічки?
Від сліз заповнені річки.
Дістала Боже, як бридота,
Брехнею сповнені болота.
Жирує суч.й син Луї…
А ще ж довкружньо холуї.
Паскудь фарбована стара,
Сичить… чіпать їх не пора.
Вдягла порепані ботинки,
Залізла нав.лоч в шпаринки.
Із середини гади ссуть…
Розвій перевертні несуть.
Балдіє Хала, тріумфує…
Могилки вкотре нам лаштує.
Та факта проситься стара…
По писку юде, дать пора!
Юде з санскриту - чужинець, ворог, зайда.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715441
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.01.2017
автор: Микола Миколайович