* * *

Моя  країна  у  цвіту  була  давно.
Я  мало  знаю  про  часи  її  дозвілля.
Лише  знаходжу  все  не  про  добро,
На  сторінках  одні  все  парні  квіти.

Сумує  серце  від  лихої  кривди.
Сьогодні  теж  часи  такі  скупі:
Я  молода,  суспільство  я  майбутнє,
А  руки  опускаються  мої.

З  дитинства  вивчилася  слухати  людей,
Тепер  вже  підліток  з  слідами  романтизму,
Та  розповіді  про  нові  часи  від  всіх,
До  крові  крають  серце  юне  й  чисте.

Боюся  я  іти  через  дощі,
Боюся  я  своєї  Батьківщини.
Люблю  її  до  болю  дуже  щиро,
Але  майбутнього  в  ній  можу  не  знайти.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715277
Рубрика: Патріотичні вірші
дата надходження 30.01.2017
автор: Вікторія Левківська