Вечір заглядає у вікно,
Відбиває дощ мінорну гаму.
Виглядаю я тебе давно -
Дні такі, як гіркота бальзаму.
А повз мене - сотні парасоль,
Все спішить, гуде і метушиться.
В такий вир колись і ти пішов -
Та до цього часу мені снишся.
В дні дощів запалюю свічу,
Виставляючи на підвіконня.
Я дивлюся в темінь і мовчу,
Краючи годинами безсоння.
Пізно, коли вщухне шелест шин,
Опустіють вулиці промоклі.
Вогник лиш залишиться один,
І в руках - листівочки прижовклі.
Бачить Бог - чекаю і люблю,
І надій на краще не втрачаю,
І щоразу, гасячи свічу,
Вмитий ранок з тугою стрічаю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715209
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.01.2017
автор: Світлана Ткаліч