Знов бачу я зорі,
Незабутні зорі.
Що світяться вгорі ,
Мов очі коханої.
Знов душа ожива,
Знову чую слова
Що шепочуть уста,
Уста милі бажані.
Поки вранішня мить
Тишиною щемить,
Сон останній ще снить.
Ні до чого тут поспіх.
Починається день,
Знову разом підем
В той далекий едем,
В той казковий недоспів.
Там туман мов вуаль
Все покинуть не жаль,
Крила манять у даль.
Ми захоплені летом.
Теплий вітер в лице,
Мрія далі несе,
Думка дальше за все.
Легко бути поетом.
2017р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715132
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.01.2017
автор: Мартинюк Надвірнянський