Мав багач чотири дочки.
Кожна з них – по три синочки.
Наймолодша – усміхнена,
То Весна красна, зелена.
Хоч зима іще лютує,
Злості веснонька не чує.
Всі корінчики, стеблинку
Пригріває, мов дитинку.
Пнуться проліски до сонця,
Аж з-під снігу, як з віконця.
У весни є добра звичка:
Покриває все травичка,
Всюди квітами квітчає
І з любов’ю всіх вітає.
Так і всі її синочки,
Молоді, як ті дубочки.
З них один – беріз вбирає
І зі сну все підіймає,
Очки миє, одягає.
Мама Березнем вінчає.
Інший – Квітень. Той з квітками.
Ходить полем, доріжками,
Вже підсохлими стежками,
Лугом, лісом і садами.
Він пробуджує комашку,
І годує кожну пташку,
Сам своїми все руками,
Та, любов його, – від мами.
Третій – Травень, мов шовковий,
Він духмяний і медовий.
Весь в роботі: садить, сіє,
Все він робить, все він вміє!
Перший мед його - травневий
І для Колі, і для Єви.
В ньому милість, ласка Божа,
Щоб ти цвів, як майська рожа.
Всі синочки добрі, милі,
Все життя, у кожній хвилі,
Працьовиті і ласкаві –
Ходять завше в Божій славі.
Доня Літо – енергійна,
Працьовита, добродійна,
Мила сестронька завзята,
Робить добре і багато.
Що Весна було садила,
Та до ладу доводила.
Огірки і помідори,
Чорнобривці і майори, –
Між капустою в городі,
Пташенята в загороді,
Індичата на подвір’ї –
Все в достатку, і в довір’ї.
Всіх годує, пригріває,
Свіжим медом пригощає.
Ні, не спить і не дрімає, –
Все вирощує, кохає.
І сини її, як мама.
Не закрита у них брама –
Вони їздять, поливають,
Щось розпушують, збирають,
Косять сіно і пшеницю,
І складають у скарбницю.
Від роботи син червоний,
Аж горить, як ті піони.
Червень – мама називає
І суничок накладає.
Липень – син не любить спати.
Він ожину йде зірвати
І смородину, малину.
Він виводить з гнізд пташину,
Всіх годує, напуває –
Цілий день не спочиває.
Серпень – старший брат, умілий,
Не сидить і він без діла.
Все він з мамою збирає,
Де-що сушить, закриває
Та наповнює комори.
Збіжжя – просто ціле море!
Буде дітям хліб і здоба –
Що кому там до вподоби.
Осінь – сестронька багата.
Добре все, – і повна хата.
Не спішить і не гарує,
А життям собі смакує.
І сини її заможні –
Всі покладисті, побожні.
Знають: Бог їм допомога,
Що із Богом їм дорога.
Бог дає їм мудрість, сили,
Щоб вони все покосили,
Посушили і зібрали,
Щоб ніщо не змарнували.
Син, що Вереснем він зветься,
Не дрімає, а береться
Всі поля впорядкувати
І почати вже орати,
Пшеницями засівати,
Так, щоб час не змарнувати.
Жовтень син – працює тихо:
Ремонтує дах і стріху,
Щоб ніде не протікало,
І тепла всім вистачало.
Сіє рясно маслюками,
Накладає під пеньками
Красні грибики-опеньки –
І маленькі, і більшенькі.
Садовину всю зимову,
Він ховає всім до схову.
Має клопіт з буряками:
Звуть їх другими жнивами.
А Листопад, той пильнує:
Як-то хліб перезимує.
Все водою напуває,
До зими приготовляє:
Землю листячком вкриває,
Першим снігом застеляє.
А Зима – сестричка люта,
Злістю серце її скуте.
Дітки трішки йдуть погратись –
І вже треба в дім ховатись.
Бо ця тітка не шкодує,
Всіх щипає і мордує.
Прозіваєш – заморозить.
На санках лиш трішки возить.
Треба добре одягатись,
Щоби тітки не боятись.
Все морозить і лютує,
І морозиво готує –
Не солодке, без любові.
Заморозити готові
І сини її любенькі,
Бо вдались на рідну неньку.
Грудень вдарив все морозом.
Лід на річці, – їдь хоч возом.
Скрізь земля немов з бетону
Й не годує вже ворону.
Січень все січе вітрами
Крижаними, із снігами.
Голе віття наче палить,
Як лиш може, так він жалить.
Лютий – ясно. Він лютує,
Бо весна вже скоро – чує.
Десь-колись він посміхнеться, –
Враз морозом обернеться.
Звуть за це його лукавий,
А ще деколи – кульгавий.
А той пан дочку цю знає.
Все від неї він ховає.
Пшениці він вкрив снігами,
Лосю їжа під ногами.
Ягідки он, для пташини.
Є – для кожної тварини.
Для зимової години.
Пан цей добрий зветься роком.
Він до вічності є кроком.
Рік пройшов і ми вже ближче,
Тож дивімось в небо, вище.
Там же наш Отець чекає,
Кожен день нас виглядає.
Кличе Колю, Петю, Гришу:
«Приходи! Тебе зличу!»
Відкриваймо серце Богу –
Він покаже нам дорогу.
І не будьмо ми з морозом,
Маймо добрий, Божий розум,
Тепле серце ще й з любов’ю,
Бо ми викуплені Кров’ю
Сина Божого, Ісуса.
Геть від нас усі спокуси!
Галина Яхневич.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715018
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.01.2017
автор: Тріумф