[i]На листях померлих осінь
Напише златом сторінки.
Так чом тоді так важко
Проводжати в останній політ
Героїв вчорашньої днини ?
Сумна поема буття...
Топчуть злії часи
Усе, що здавалося світлим,
Дитячим, наївним, простим...
Дерева - батьки постарілі,
Тихо чорніють від горя,
Ворони ласують здобиччю тіл.
Притрушує снігом поверхню безсилля,
Щоб білим зігріти душі нетлінні,
Зима настає наче вічність небесна...[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714997
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 28.01.2017
автор: Мандрівник