Шумить верба...Я рада тебе бачить.
Привіт, подруго! Як ти тут живеш?
Сріблястим листом душу мою маниш.
У сні щоразу ти до мене йдеш.
Ну ось ми знову стрілися з тобою.
Кора в порУбах і сухі гілки.
Тобі негоже і мені нелегко.
Тебе не живлять висохлі ставки.
Отак і у житті, як у природі -
Лице у зморшках, скрамсане життя...
Ніхто як не живитиме любов'ю -
Засохнеш, як вербиччине гілля.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714978
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.01.2017
автор: Світлана Ткаліч