Земля ворочається навколо осі,
І кожен десь на ній себе шукає.
Та все чомусь вбачається мені,
Що зможу стати на заваді Аду…
Я чула ніби віра може все.
Якщо це правда, може і здійснити
Свою мету, що в серці бережу
Як щось завітне і тендітне.
Не можу передати як болить;
Не знаю що в мені пекуче тліє.
Лише до смерті мрію збережу
І може раптом світ зрадіє.
Такий широкий, непорушний мир,
На перший погляд наче у Шевченка.
А ти підійди ближче, роздивись,
Тоді відчуєш як затягує безодня.
Невже ніхто отут не бачить
Цього паскудства, все украли знов.
Немає проти кого повставати,
Що легко у минувшину було.
А проти пустоти не можна,
Бо вийде лиш проти себе,
Але самі ми є найбільшим,
Сильнішим ворогом собі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714888
Рубрика: Патріотичні вірші
дата надходження 28.01.2017
автор: Вікторія Левківська