Загублена у всесвіті печалі.
Забута у словах, що відянчали.
На заході ожинового літа -
маленький віхоть сонячного світла.
Та не питай, не розтривожуй ночі!
Зірки до сповідання неохочі.
Із небом розстаються у мовчанні -
безвільному, самотньому згорянні.
І я колись безвільністю згоріла
десь на межі потуг душі і тіла,
у всесвіті печалі загубилась,
а відшукати слід назад уже несила...
31.07.13 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714802
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.01.2017
автор: Леся Геник