Adagio

Дивишся  так,  наче  вона  стала  іншою  -  
Плавність,  мрійливість,  стомлене  дихання.
Тканини,  такі  ж  як  зап'ястя,  тонкі  і  вишукані,
Хода  її  надто  стишена,  наче  вишколена.

Спокій  -  неначе  жінка,  жінка  -  неначе  спокій:
Груди,  глибоке  декольте,  ключиці.
Навіть  соки  її  тіла  тепер  наче  білі,  насичені,
Думаєш,  треба  вичекати,  але  вона  -  інша.

Тільки  губи,  так  само,  рожево-ніжні,
Запах  майже  дитячий,  але  різкіший,
Вдома  замість  посудин  -  строкаті  вірші,
Вона  п'є    з  них  заспрагло,  немов  із  річки.

Втома    -  неначе  жінка,  жінка  -  неначе  втома:
Груди  прикриті,  натомість  спина  -  оголена.
Блиск  у  очах,  видно  місяць  у  повені  -
Вовки  збігаються,  немов  збожеволівши.

Шкіра  холодна,  пульс  лякливий,  знижений,
Вона  дивиться  так,  наче  все  життя  була  зніжена,
Ти  у  відповідь  так,  мов  вона  стала  іншою.
Темрява,  тиша,  і  тільки  ти  лічиш:
Раз,  два,  три,
Раз,  два,  три,
Раз,  два,  три...

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714552
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.01.2017
автор: Sandra CurlyWurly