Немає без сьогодні майбуття,
як берега без річки не буває.
Життя, життя, життя, життя, життя…
Немов пісок крізь пальці утікає.
Вже скроні густо вкрила сивина,
розруха й голод – то найбільше лихо.
Війна, війна, війна, війна, війна…
Для бідних горе, для багатих – втіха.
Братерства й дружби спалено мости,
що будувалися народами віками.
Хрести, хрести, хрести, хрести, хрести…
після боїв з братами. Ні – з катами!
Свій шлях торуємо уперто крізь туман,
сміємося, заходимося плачем.
Обман, обман, обман, обман, обман…
Ми часто вірим в те, чого не бачим.
Як без повітря не прожить і дня,
без медитацій не відкрити чакри.
Брехня, брехня, брехня, брехня, брехня…
Вона вбиває душу й віру в завтра.
Можливо нас чекають сотні літ,
а може буде це останній крок.
Політ, політ, політ, політ, політ…
Одних в безодню, інших – до зірок.
25.01.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117012506101
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714531
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 26.01.2017
автор: Олександр Мачула