Пухнастий сніг торкав її волосся
і цілував нестримано вуста,
в душі відразу все переплелося –
безмежна радість, біль і гіркота…
Таке сум’яття почуттів відразу,
тому що віри вже давно нема,
не зігрівають більше парафрази,
але дарують радість небеса!
Забула враз про сором і цнотливість,
і закружляла в танці залюбки,
їй вітер дарував свою грайливість -
у вирій зникли болісні думки…
Раділа снігу, мов мала дитина,
бриніли сльози в сонячних очах,
не налякала снігом хуртовина,
лягла спочити на її плечах…
Не йшла додому, подумки летіла,
у безголоссі чулися пісні,
і дивовижну невагомість тіла
відчула наяву, не уві сні…
Пухнастий сніг запорошив волосся
Зацілував усміхнені вуста,
в душі нарешті диво відбулося,
і зникли смуток, біль і гіркота…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714501
Рубрика: Портретна поезія
дата надходження 26.01.2017
автор: ОЛЬГА ШНУРЕНКО