Ми частинка буття в цьому світі,
Серед буйності квіту і трав.
Маєм місце своє у суцвітті…
Для життя нам Господь дарував.
Кожен має талант… свою нішу,
Щоб прожити було нам не в срам.
Але, як й чим заповнити діжу,
Має кожен продумати сам.
Щоби в прірву в путі не скотитись,
Своє місце ми мусим знайти.
По путі треба в гору дивитись,
Бо без світла йдемо в нікуди.
Долі дані падіння, контрасти,
По камінні прийдеться іти.
Головне у дорозі не впасти,
Щоб достойно хреста пронести.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714448
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.01.2017
автор: Микола Миколайович