Едуарду Асадову.

Темно.Сумно.Холодно  й  тихо.  
Лиш  він  зі  мною  розмовляв.  
Відійди  від  серця,  сторожихо!  
Лиш  він  усі  проблеми  знав.  
Коли  навколо  всі  мовчали,  
Лиш  він  зі  мною  розмовляв.  
Коли  навколо  проклинали,  
Він  зовсім,  зовсім  не  кричав.  
Ні.  Це  зовсім  не  коханий,  
Та  дуже  близько  серцю  став.  
Колись  комусь  він  був  жаданий.  
Колись  когось  і  сам  кохав.  
Нехай  він  старший  на  століття,  
Нехай  давно  нема  в  живих.  
Його  віршів  різноманіття.  
Свій  шукаю  серед  них.  
Я  так  багато  вже  писала.  
Про  всіх  і  все,  здавалося  мені.  
Його  ні  разу  не  згадала,  
Як  шепотів  рядки  у  сні.  
Хтось  скаже,  що  наївна,  старомодна..  
Та  нема  нікого  по  душі.  
жоден  вірш  і  книга  жодна,  
Для  мене  всі  вони  чужі.  
В  його  рядках  себе  читаю,  
Кожеш  погляд  й  жест  ловлю.  
Ніби  сютню  років  знаю.,  
Ніби  сотню  ще  куплю.

присвячується  Е.  Асадову.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714391
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.01.2017
автор: Просто Дана