Майбутньому дивилась в очі
Рішуче, з викликом, на рівних,
З теперішнього часто влучно глузувала
В страшних речах шукала риси позитивних,
Бо так лещата світу душу гартували.
Над ним ходила – як по тОнкому канату
Вогненні язики спокус лизали ноги
Несла як хрест - гріхи за пращурів проклятих
І тьмарився їй світ в напрузі – до знемоги…
А виглядала як улюблениця долі
Для декотрих – безкомпромісна і жорстока
Та багатьом не знати, що без бога…волі,
Що дав натхнення їй - то не зробила б й кроку…
Її поява , образ, вірші - виклик - точно
І всесвіт, як дитина ,в її цупких руках
Вона ж задумлива, свавільна і жіночна...
І здатна докорінно... перемінити шлях!
Пройдуть епохи , перемоги, кров та відчай
Для строків всесвіту – як день буття земне
А в ньому як... перлина… муза… протиріччя…
... промінь світла - жіноча постать...
...промайне…
© Олена Зінченко 2017
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714298
Рубрика: Присвячення
дата надходження 24.01.2017
автор: Zinthenko Olena