Життя мене по манівцях водило,
І в спогадах у юність привело!..
А там зелене жито вже поспіло
І літо красне в мальвах відцвіло!
Хоча... дороги, наче й невідомі,
І ті стежки давно вже не мої...
Щоразу серце проситься додому,
В щасливий світ, в заквітчані гаї!
Іду до річки - плачу і сміюся,
На мене церква дивиться згори!...
Стареньким вербам низько поклонюся,
І обніму зелені явори!
У цім краю колись я народилась,
Ось тут пройшло дитинство золоте!
Моя зоря у небі засвітилась,
І до цих пір там соняхом цвіте!
І кожному це відчуття знайоме,
Таке старе і кожен раз - нове!
Коли дорога, що веде додому,
В душі твоїй, як "Отче наш" живе!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714267
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 24.01.2017
автор: majra