Споконвіку Україну
Зайди грабували,
Синів її, мужніх, вірних,
На смерть катували.
Й сльоза, гірка, материнська,
Розливалась морем,
Не діждавшись сина з війська,
«Втішалася» горем…
Чи ж не досить тобі, ненько,
Муки пить, стогнати,
Нап’ястися раз гарненько
Та й сновиг прогнати?
Свою правду в своїй хаті
Тоді будеш мати,
Як у владу не багатих
Будеш вибирати,
А тих, котрі мають гідність,
Нею не торгують,
Кому землі наші рідні
Й хто за них воює.
22.01.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714004
Рубрика: Історична лірика
дата надходження 23.01.2017
автор: Ганна Верес