Туман над гаєм клубочився…
Свічками хутір засвітився.
В траві густій, як у жарині…
Було нам тепло, мов в хатині.
Обняв і світ весь потьмарився…
Як плющ навкруг її обвився.
Взяв в руки груди голубині…
Й птахи проснулися в долині.
Зацілував, губами впився…
Дурманом мабуть обкурився.
Як павучок у павутині…
Спивав той трунок по краплині.
Неначе вперше, я відкрився…
У прірву розум покотився.
Тремтіло тіло у богині…
Роса скотилась по стежині.
Приспів:
З туману досвідок світився…
Навіки твій, я залишився.
Оті глибокі очі сині…
Втопили легеня в пучині.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714000
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.01.2017
автор: Микола Миколайович