У неї очі бувають сині,
як синява неба повік незбагненна,
як відстані, що їх не зміряти днями,
днями, які мов та прірва вогненна...
У неї очі - палкі смолоскипи...
Світло надії на краю у ночі,
спалах тепла в одиноку годину,
відблиск зорі, що породжує спокій...
Очі її - то є правда жагуча.
Їм не злукавиш - чужий сам у собі.
Правда, як біль і найвища відрада,
відповідь в ній на щоденне: Як бути?
Очі її - то бурштинова осінь.
Велич і сум гіркуватого трунку...
Але шукаєш у них все ж пощади,
кроків за сто від свого порятунку...
Очі розлуки - блаженна отрута!
Вмерши,- водночас воскреснеш в чеканні...
Відчай розлуки - вершина спокути.
Радість і щастя - плоди сподівання!
22.01.2017р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713973
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.01.2017
автор: Іванюк Ірина