ЗЕНОВІЮ КРАСІВСЬКОМУ –
поету, літератору, політичному діячеві, члену Українського національного фронту та Української Гельсінської групи, останньому Крайовому провіднику ОУНР у підрадянській Україні, почесному громадянину міста Моршина, засновнику політичного журналу «Українські проблеми».
Хай наша кров, страждання наші, жертви
Нащадкам нашим стануть заповітом!
Візьми мене! Дозволь за Тебе вмерти!
Вплести моє життя в вінок Твого безсмертя!
Моя Ти доле, Україно, мій Ти світе!
Зеновій Красівський
У Моршині він мав житло.
Міцнів тут стрижень його місій.
Тут діти виросли його,
Біль з радістю були в замісі.
Газету в місті видавав –
Підпільно, звісно, в час тривожний.
Режиму спати не давав
До волі заклик його кожний!
Арешти, тюрми перейшов,
Лікарні для психічно хворих
І гіркоту продажних змов,
І особисте люте горе.
У вірш вкладався- душу дер.
Читаєш – біль гойдає груди.
Він гідно жив і гідно вмер.
У пам’яті народу буде.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713904
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.01.2017
автор: Крилата (Любов Пікас)