Зима малює за віконцем ніч,
у ній запалить сотню зірок-свіч,
холодним сріблом заблищать зірки,
вмикають вечір ранньої пори.
Навколо світиться зима,
виблискують у світлі ліхтаря
блискіток мільйони у снігу
і супроводять кроків самоту.
У тиші кожен крок звучить,
а ліс завмер і ніби спить,
укрились ковдрами ялинки,
стовбури спускають у долину.
Лиш унизу потік дзюрчить,
поміж камінням він не спить,
перинами укрились береги,
потік - це поділ світу і зими.
Ось уже сонце рожевило схід
і промінь між ялинками побіг,
світ засвітився навкруги
і сріблом заблищали береги.
19.12.2016.
Анімація із інтернету.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713850
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.01.2017
автор: Светлана Борщ