Молюсь матусю за твоє життя,
Для мене ти найкраща в світі.
Любов твоя й гарячі почуття,
Як символ передалась дітям.
Спішу до тебе матінко моя,
Мене ти завжди виглядаєш.
Теплом зігріта усмішка твоя,
Коли до себе пригортаєш.
Знайома стежка в'ється в споришах,
Цвіте черемха біля хати.
І б'ється серце радість у очах,
Як обіймає мене мати.
Я пригорнусь, до неї притулюсь
І сльози хлинуть враз рікою.
В дитинство наче б то своє вернусь,
Як добре матінко з тобою...
Ось рушники і фото на стіні,
У візерунках піч знайома.
І молоко у глеку на столі,
Як вип'єш, то минає втома.
Розказуй доню, як твоє життя,
Що нового у тебе в місті...
Повітря мабуть важке мов сміття,
А тут світанки такі чисті...
Я навстіж відчиню вікно у сад,
Відчую запах матіоли.
Піснями замилуюся дівчат,
Що линуть ніжністю довкола...
Прошу не забувайте отчий дім
І поспішіть до мами й тата.
Зберіться всі родиною у нім,
Бо можна рідних не застати...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713778
Рубрика: Присвячення
дата надходження 22.01.2017
автор: Тетяна Горобець (MERSEDES)