За тим поворотом загинуло наше минуле.
Остання розмова змішалась з сльозами і брудом.
Ми слухали все, та зовсім нічого не чули,
І зовсім не знали, що з нами далі буде.
Зривались надії. Котилися мертві лавини.
І так було страшно схопити тебе за руку.
А, може, ні в чому не було моєї провини..
А, може, нам дало небо таку розлуку..
Зірки одинаково світять, а потім згоряють.
І час пропливає між нами стрімкою водою,
І тільки німі небеса про майбутнє все знають.
І знають, що я не зустрінуся більше з тобою.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713697
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.01.2017
автор: Svetok